Цитата

Я ніколи не віддам життя за свої переконання, тому що я можу помилятися.

Бертран Рассел

Театр-форум ЗКР ЗНТУ у м. Василівка

Театр-форум ЗКР ЗНТУ у м. Василівка
Опубліковано: 12:45 14.06.2017

23 травня 2017 року в рамках співпраці з Обласною бібліотекою для юнацтва та участі в субгрантовому проекті «Я тебе чую», який реалізовується за допомогою тренінгового методу «форум-театр» студенти-актори Запорізького коледжу радіоелектроніки ЗНТУ відвідали м. Василівка зі сценкою «Аля».

Більш детально що таке форум-театр і проект «Я тебе чую» можна переглянути за посиланням http://zkrzntu.org.ua/news/prezentaciya-subgrantovogo-proektu-ya-tebe-chuyu

Театральна трупа нашого коледжу була створена наприкінці березня 2017 року, вже тоді студенти почали працювати над першими постановками. І навіть не очікували від себе такої емоційності і віддачі.

Всі учасники розуміли, що цей проект не тільки можливість допомогти співвітчизникам, зробити щось гарне, добре, але і ще один із варіантів для студента ЗКР ЗНТУ самореалізуватися, тому працювали на славу протягом всього квітня-травня 2017 року.

Перший виступ форум-театру відбувся у Запорізькому металургійному коледжі, це був дебют трупи. Звісно всі актори хвилювалися, переживали, деякі навіть соромилися виступати, але настроївшись на потрібну «хвилю атмосфери театральної гри» та на подив для самих себе класно зіграли свою першу театралізовану постановку.  «Класно зіграли» - це тільки 50 % того, чого досягли наші театрали цього дня. Адже після виступу вони не тільки зрозуміли значимість того, що вони роблять, а і самі відкрили для себе те, що їм це не просто подобається. Обговорюючи виступ вони були в захваті від самих себе.

А тепер більш детально про тренінг та сценку «Аля».

Кожного разу тренінг починається з роботи джокера, так званого координатора тренінгу методом форум-театру. Нашій трупі дуже повезло з джокером, адже керує всім процесом тренінгу не просто співробітниця Запорізької обласною бібліотеки для юнацтва, джокер форум-театру, достатньо професійний психолог, а і справжня патріотка Головко Лариса Григорівна.

Джокер пояснює, що таке форум-театр і які можливості він дає. Розповідає про формат тренінгу і починається робота.

Нашими глядачами цього разу були учні Василівської ЗОШ та студенти Таврійського коледжу.

І так. Що собою представляє сценка «Аля»? Невелика передісторія…

Аля – дівчина віком 16 років, яка народилася і проживала у м. Луганськ. У зв’язку із ситуацією, яка склалася на сході нашої країни Аля, разом з батьками, переїхала жити у інше місто, зовсім їй не знайоме. В Луганську у неї був хлопець, з яким вона зустрічалася, багато друзів. Вона дуже любила гуляти по місту, весело проводити час, насолоджуватись життям…

Після переїзду їй довелось розлучитися з хлопцем, хоча вони переїхали разом, але зміни і випробування, що їх настигли внесли свої корективи…

У Луганську у Алі була міцна, щаслива сім’я: турботлива мама, тато. Вони завжди багато уваги приділяли донці, намагаючись постійно бути поряд. А з переїздом відносини між батьками змінилися. Мама ніяк не могла знайти собі роботу, тому стала господаркою, батько багато працював, для того щоб забезпечити сім’ю, його постійно не бувало вдома. Батьки почали сваритися, не могли знайти спільної мови, мати нарікала батьку на його відсутність дома, підозрювала у сімейній зраді. Батько постійно кричав на матір, виправдовувався. Алі складно було зрозуміти, що відбувається, чому все так змінилося, вона хотіла допомогти батькам, помирити їх, але нажаль їй це не вдавалося.

Крім того, змінивши місце проживання, вона змінила і місце навчання. Вона вступила на перший курс місцевого коледжу і познайомилася з Андрієм, студентом ІІ курсу, якому вона була дуже до вподоби. Андрій намагався постійно бути поряд і піклуватися про неї. Але Алі було не до нього. Вона переживала за батьків, сумувала за своїм улюбленим містом, друзями і за коханим Денисом. Аля так і не змогла змиритися з тим, що вони розійшлися і зовсім не звертала уваги на Андрія та його залицяння. Дівчина пов’язувала всі свої негаразди в житті зі зміною місця проживання.

Батьки за сварками і не розумінням один одного навіть не помічали, що донька так і не змогла адаптуватися до нового місця і з кожним днем все більше ностальгує за своєю домівкою.

Аля почувала себе нікому не потрібною, їй здавалося, що нікому не має до неї діла: батьки постійно з’ясовують відносини, хлопець зайнятий і спілкуватись взагалі не хоче, звичайно є Андрій, але ж вона кохає Дениса…

Пікова ситуація в якій знаходиться Аля – це думки про суїцид, адже вона вирішила для себе, що ніхто її не розуміє, всім на неї наплювати і жити більше не має сенсу…

Але студенти-актори ЗКР ЗНТУ думають по-іншому і дали можливість глядачам це відчути, адже завжди можна знайти способи вирішення конфліктних ситуацій мирним шляхом. Альтернатива сваркам і не порозумінням є завжди, потрібне лише бажання щось змінити в своєму житті.

23 травня 2017 року місто Василівка привітно зустрічало наших студентів-акторів зі сценкою «Аля» у своєму будинку культури. Повний зал молоді, мами з дітками, бабусі з онуками, викладачі, більше 70 осіб прийшли дізнатися, що таке форум-театр і як за допомогою нього можна вирішити побутові проблеми.

Хоч зал був дуже наповнений, але працювати було достатньо легко. Багато дівчат і хлопців взяло участь у тренінгу і змогли запропонувати глядачам свої варіанти вирішення особистих проблем і батьків, і Алі.

Студенти-актори отримали максимум задоволення від спілкування з однолітками, насміялися вдоволь, запросили до нас на навчання школярів і звичайно досягли основної мети з якою їхали – акцентували увагу молоді на тому, що всі проблеми можна вирішити, знайти порозуміння, і що суїцид – це взагалі не вихід із ситуації!!!

Виконавши свою місію студентів-театралів запросили на екскурсію до Василівської бібліотеки, де зустрічав їх дуже ефектно і не звично «справжній масон», який розповів про історію будівництва замку Попова, легенди та міфи смертей, які відбувалися в замку, «відпустив всі гріхи» учасникам форум-театру і заохотив продовжити екскурсію безпосередньо на території замку Попова.

До м. Василівка і назад до дому форум-театр мандрував на електричці, крім того, що було весело у Василівці, але в дорозі студенти теж не нудьгували, грали в карти, слухали музику, співали, ділилися історіями із життя… Тож веселий театральний колектив коледжу не тільки надовго залишиться у пам’яті мешканців м. Василівка, а і у пасажирів електрички «Запоріжжя-Пришиб».

Нашим акторам ми бажаємо творчого натхнення у реалізації задуманного і надалі надихати своїх глядачів на мирне врегулювання сімейних та особистих проблем!

викладач Г.В. Клименко